Наша історія

Історія нашої шахти почалася ще 21 березня 1949 року. Коли комісія у складі:

1. Від управління головного архітектора м. Сталіно геодезиста Н.Г.Нікітіна.

2. Від тресту Куйбишеввугілля, директора дирекції шахти "Вітка Глибока" М.А. Грановського,

3.Від комбінату "Сталінвугілля" – районного інженера Н.А. Ковшова,

4.Від тресту "Сталіншахтобуд" - маркшейдера шахти "Вітка-Глибока" А.І.Веремії про відведення земельної ділянки для будівництва шахти "Вітка-Глибока" тресту "Куйбишеввугілля" комбінату "Сталінвугілля.

Після підписання названими спеціалістами цього документа роз­почалося будівництво нашої шахти, яке і було завершено у грудні 1958-го року.

З0 грудня 1958-го року стала працювати шахта, і гірники вида­ли на-гора перші тонни з нової шахти "Вітка-Глибока".

Будували шахту 9 років, було пройдено три стволи: №1, №2, №3. Згідно з проектом вона повинна була видавати щодоби 4000 тонн вугілля.

Перший головний інженер П.В. Шевельов у свій час розповідав: "Під час будівництва шахти було установлено світовий рекорд проходження стволів. У березні 1953-го року бригада І. Пилипенка дове­ла темпи проходження до 152,6 метра на місяць. За це йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці і лауреата Ленінської премії.

Для роботи шахти було підготовлено тільки один пласт-МЗ, на якому і було нарізано дві лави у бремзберговому полі. Новому колективу потрібно було вирішувати: і подальший розвиток гірничих робіт, і вибір засобів механізації, і технологію виймання вугіл­ля.

Нову лаву відпрацьовувала бригада О. Ломова, яка і видала перші тонни вугілля із західної корінної лави пласта М3. Це був

перший день літопису шахти "Вітка-Глибока".

Того дня не було музики, не було мітингу. Був звичайний робочий день. Вся техніка тоді – врубмашина і конвеєр СКР-20. Згодом було впроваджено комбайн "Донбас"–2" з конвеєром СП–6З.

Перший директор шахти Г.Д. Лозицький у свій час розповідав: "Коли восени 1958-го року мене призначили директором шахти, треба було набрати лю­дей для її експлуатації, бо наш штат тоді складався з трьох чоло­вік: я, головний інженер П.Е.Шевельов і головний механік М.Н. Свистунов. Моїм помічником із загальних питань став В.Я. Гриненко, який потім очолив відділ кадрів. Навколо шахти був пустир і наша майстер-озеленювач Р. Стрюк розбивала клумби, садила дерева. Поряд з тим йшло будівництво житла на пустирі поруч з шахтою".

Тоді гірничий майстер Ф.О. Запорощенко розповідав: "Того першого дня роботи шахти мені довелося працювати у другу зміну. У лаві уже зняли дві стружки і наш комбайн "Донбас" стояв за 20 метрів від нижньої ніші. Лісогони заготовили ліс для кріплення, бо металу тоді не було. Перевіривши конвеєр, ми включили комбайн в роботу і поїхали. Так на-гора пішло наше перше вугілля. Навантажили ми його 15 вагонів і раділи, що стали учасниками цієї важливої справи – роботи нової шахти. Добовий видобуток тоді становив 500 тонн.

Створювався колектив, не легко, бо до нас приходили з різних шахт різні люди, у них були свої правила, але перший директор шахти Г.Д.Лозицький находив підхід до кожного. Першим начальником прохідницької дільниці був О.А. Кац. У прохідників комбайн появився не зразу – спочатку працювали на БВР, а породу породонавантажувальною машиною вантажили на вагонетки.

Ми відпрацьовували перший пласт МЗ , потім Л7  "Софія". Тут постійно вів видобуток зі своїм колективом начальник Ю.О. Ізмайлов.

Перший 1959-й рік закінчили так – 309,1 тисячі тонн вугілля було видано на-гора. Але це був тільки початок. У 1960-му році уже видали вдвічі більше – 618,6 тисячі тонн.

Краще відпрацювали 1961-й рік – було видано 753,6 тисячі тонн. У 1962-му і 1963-му роках видали відповідно 661,8 тисячі тонн і 671,1 тисячі тонн. Однак швидкого нарощування видобутку не вело­ся, хоч шахта не числилася у числі відстаючих.

У 1965-му році шахту очолив В.В. Середа, але це не вплинуло на різке підвищення видобутку. У 1965-му році було видано 585,3 ти­сячі тонн вугілля. Потім пустили лаву з вузькозахватним комплек­сом. Дільницю очолював Г.Д.Савченко. І в 1966-му році було ви­дано 719,6 тисячі тонн палива.

У 1968-му році на шахту прийшов з бригадою з шахти "Бутівка-Донецька" П.С. Негруца. І того року ми переступили мільйонний рубіж – було видано 1215, 6 тисячі тонн вугілля..

Значну роль під час будівництва і потім роботи шахти відігра­вали жінки. Це майстер-озеленювач Р.Г. Стрюк, яка перетворила пус­тир у квітник і зелені насадження, озеленяла і терикони, і наші пансіонати потім, дитячі садки та інше. Машиніст підйому В.В. Логвинова за свої трудові досягнення була удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці, вона також була учасницею війни. Н.І. Степанова прийшла на шахту, коли вона ще будувалася у 1955-му році, працювала рукоятницею. Ф.С. Карагодіна 16-ти річною дівчиною закінчила курси машиністів підйому і працювала спочатку у 1945-му році на шахті №8 "Вітка", потім – "Вітка-Глибока". І аж до виходу на пенсію. О.В. Курганська 18-ти річною дівчиною пішла на фронт і стала рядо­вою медичної служби, виносила з поля бою поранених. Пройшла усю війну, а коли шахта будувалася, вона прийшла сюди і працювала ма­шиністом підйому.

Все своє життя віддала улюбленій справі телефоністка В.М. Ду­кат. Всі знали, коли чергує "перша" то надійний зв’язок буде.

У 1969-му році до шахти приєдналися два колективи: шахта № 8 "Вітка" та ім. Ф. Кона, які потім стали шахтами-дільницями, а коли збилися під землею з ними, то всі стали одним колективом: "Шахтоуправління ім. О.Ф. Засядька".

Тоді головою профкомітету було обрано В.П. Новикова, а його першим заступником – В.І. Мельника. Не все ладилося в колективі були прогульники, не вистачало спецодягу, житла та інше.

Хороший старт взяла з початку року бригада робітників очисного вибою П.С. Негруци і зобов'язалася довести продуктивність комбайна до 23500 тонн щомісяця. Тоді відзначалися машиніст комбайна дільниці №3 М. Оношенко, №1 – В. Кузьменко, машиніст електровоза О. Гордєєв, електрослюсар Л. Безусенко, бригади А.М. Масинця, П.І. Оранського. Тоді бригада прохідників М. Ходорченка, пройшла 120 погонних метрів 7-го західного вентиляційного штреку пласта l1.  Ними було прибрано 1230 кубічних метрів породи.

До Почесної книги трудової слави району були занесені: начальні дільниці №1 Г.Д. Савченко, бригадири робітників очисного вибою П.І. Оранський, і А.Н. Масинець, бригадир прохідників І.Г. Ситников, начальник дільниці №10 А.П. Васильєв, начальник дільниці №7 А.Я. Бубнов, електрослюсар ЕМВ В.О. Ващекін, бригадир робітників очисного вибою дільниці №1 П.С. Негруца.

Річний план 1970-го року було виконано 20 грудня. Було видано 1601100 тонн вугілля.

У 1971-му році на дільниці №1 було впроваджено вуглевидобувний комплекс КМ-87Е.

У квітні прийшла звістка з Кремлівського Палацу з'їздів. Указом Президії Верховної Ради СРСР за видатні успіхи у виконанні завдань п'ятирічного плану було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці робітнику очисного вибою дільниці №1, делегату 24-го з'їду Володимиру Захаровичу Рижаку.

16 грудня було виконано план видобутку вугілля, було видано на-гора у 1971-му році 1625400 тонн вугілля. 

На початку 1972-го року колективи дільниць брали зобов’язання – в виконати план видобутку вугілля до 15-го грудня. Ритмічно працю­вали вуглевидобувні дільниці, які очолювали №9 – А.Васильєв, №2 – В.Романенко, №7 – Г.Савченко, №5 – Ю.Ізмайлов, №1 –В.Грищенко, №3 – В.Грязнов.                                                               

На підприємстві працювали люди – справжні ентузіасти своєї спра­ви, серед них механік дільниці №1 О.І.Кулясов, талановита, розумна, доброзичлива людина, він прийшов на шахту у 1959-му році.

Справжніх трудівників, що прославляли шахту було багато. Це і брати Г.Хонда, А.Хонда і В.Хонда,, бригада робітників очисного вибою А.М.Масинця,, бригадири Л.В.Цвєтков, П.С.Шураєв, О.М.Клюєв.

Підвищені навантаження викликали потребу поліпшити роботу транспорту, збільшити велико-вагомість підземних поїздів. І тут відзначилися машиністи електровозу В.Шахрай, К.Футулуйчук,, М.Нечиснюк, О.Новиков. На честь Дня шахтаря було нагороджено знаком "Шахтарська слава" бригадира прохідників В.М.Меленчука. Звання Почесного шахтаря було присвоєно робітнику дільниці №3 – В.Ш.Глаз­ку, №1 – ЛЛ.Шнайдеру, №5 – Г.В.Абдуліну.

7 грудня було виконано план року колективами дільниці №5, №1. Було видано всього 1696300 тонни вугілля.

У 1973-му році були взяті напружені соціалістичні зобов’язаня. 3 початку року взяли хороший темп видобутку колективи дільниці №1 – нач. В.Гришенко, №3 – нач. В.Грязнов, №5 – нач. Ю.Ізмайлов. Не відставали і кріпильники ремонту. Уже тоді заявила про себе бригада кріпильників І.Я.Яроша. Було занесено до Книги Пошани бригадира робітників очисного вибою дільниці №2 В.В.Петрова та прохідників – І.Г.Ситникова. Кращим за професією в комбінаті «Донецьквугілля» було названо робітника очисного вибою дільниці №5 М.Г.Чикалюка.

Мільйонну тонну з початку п'ятирічки видала бригада робітників очисного вибою П.С.Негруци. Робітничою совістю називали на дільниці №2 потомственного шахтаря К.М.Бондаренка, який ще у бригаді К.Т.Авхачова впроваджував новий комбайн 2К-52. Кандидатом у депутати до Донецької обласної Ради було названо П.С.Негруцу. Тоді вже очолена ним бригада досягла навантаження на добу 2000 тонн вугілля.

План 1973-го року було виконано достроково. Було видано І мі­льйон 540, тисяч тонн, але менше ніж у 1972-му році.

На початку січня 1974-го року на шахту на ім’я  П.С.Негруци прийшла урядова телеграма, у якій повідомлялося, що йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Протягом місяця пройшла 500 метрів п’ятого західного транспор­терного штреку пласта МЗ бригада прохідників І.Г.Ситникова при плані 280 метрів. За допомогою комбайна ПК-3М щодоби долали 19,3метра. Відзначилися машиністи комбайна В.Свиридов і Є.Ганевськии, прохідники О.Білозеров, В.Бородич, О.Антипов, М.Долока, А.Мацков.

Яскраву сторінку в роботу шахти вписали наші бригадири про­хідників В.Кудинов, Е.Меленчук, В.Чепурний, С.Кобець, К.Толкач, А.Лосєв, А.Хонда, М.Ходорченко, М.Галянт.

У 1974-му році було видано 1474900 тонн вугілля.